Люди в сучасному світі в гонитві за красивою та здоровою усмішкою давно звикли регулярно проводити догляд за зубами. Про те, як робити це правильно, і про наслідки недостатнього догляду, якщо не від дбайливих батьків або грамотного стоматолога, нам щодня можуть розповісти з рекламного ролика чергового засобу догляду за ротовою порожниною. Тому про таке захворювання, як зубний камінь, знає чи хоча б чув, мабуть, кожен.
Але чи знаємо ми про зубне каміння у тварин? На жаль, більшість господарів домашніх вихованців навіть не замислюються про здоров’я зубів своїх улюбленців, чи взагалі не підозрюючи про наявність такої проблеми, чи вважаючи, що їх Шаріка чи Мурку це не торкнеться.
Тим часом зубні відкладення і, зокрема, зубний камінь – це по-справжньому бич для котів та собак. Ці захворювання – номер один серед інших проблем із порожниною рота.
І якщо звірі в природі та бродячі тварини через низьку тривалість життя найчастіше елементарно не доживають до таких проблем, то перед домашніми улюбленцями питання зубного каменю, враховуючи ще й особливості харчування, стоїть набагато гостріше.
Давайте спробуємо озброїтися знаннями і розібратися в цій темі.
Отже, зубний камінь: що це, які причини захворювання та його ознаки, що буде, якщо вчасно не проводити лікування, які є способи лікування та профілактики.
Що таке зубний камінь, який він буває і які причини його появи
Не варто плутати поняття каменю та нальоту.
Зубний наліт — м’яка плівка зі слини, бактерій, клітин слизової оболонки та частинок їжі, що утворюється на зубах.
Зубний камінь – це затверділий наліт. Мінералізується, як правило, карбонат кальцію та фосфат з деяким включенням органічних сполук та мікроорганізмів.
Чому прискорено утворюється наліт, та був і камінь:
— ігнорування гігієни ротової порожнини,
— переважна м’яка їжа в харчуванні,
— неправильний прикус,
— адентія та полідентія — ненормальне розташування зубів,
— вище звичайної шорсткості поверхні емалі,
— Порушений обмін речовин.
Зубний камінь може з’явитися на видимій поверхні зуба та під ясною. Звідси два типи:
Наддесневий — що утворився на видимій частині зуба і межує з яснами. Його колір – коричневий чи світло-коричневий. Поява цього типу каменю пов’язане зі слиною та її складовими.
Поддесневий вважається небезпечнішим. Утворюється в ясенних кишенях, виходячи з зуба. Його колір — темно-зелений, і він твердіший, ніж камінь над яснами. Утворюється такий тип каменю через зміни у біохімічному складі крові.
Нерідко два ці типи поєднуються.
Ознаки зубного каменю, стадії та наслідки
На першій стадії можна побачити появу у вихованця неприємного запаху з пащі. Зуби вкриті плівкою пастоподібного нальоту. Супроводжується почервонінням ясен. Проходить час, наліт на зубах стає твердішим, колір вже досить темний, коричневий. Запах із просто неприємного стає кислим.
На завершальних етапах зубний камінь може майже повністю закривати поверхню зуба. Інфекція потрапляє під ясна, викликає запалення, руйнує коріння зуба. М’яка і кісткова тканина можуть значно запалитися, а це може призвести до того, що зуби будуть розхитуватися і випадати. Тварини намагаються не жувати ураженими зубами, часом зовсім відмовляючись від їди.
Мікрофлора на останній стадії цього захворювання виробляє велику кількість токсинів, які, потрапляючи далі в систему травлення, викликають хвороби печінки, виразки, гастрити, а часом і новоутворення. Зарослі лунки зубів, що випали з-за зубного каменю, утворюють капсулу з мікробами, які надалі стають гнійниками. Навантаження імунітету, погіршення перетравлюваності, засвоєння корму, харчування тканин… Наслідок цього – у тварини знижується якість та тривалість життя.
Групи ризику
Зубний камінь можна зустріти у молодих особин – з 10-12 місячного віку. Але, як правило, йдеться про досить дорослі тварини – старше 3-5 років.
Якщо говорити про кішок, то до виникнення затверділих утворень найбільш схильні такі породи: перська, шотландська, британська короткошерста, всі сфінкси.
Серед собак захворюваннями зубів та ясен найчастіше страждають дрібні та брахіоцефальні породи. Схильні до захворювання: йоркширські тер’єри, чихуахуа, такси, пуделі, левретки, шнауцери, пекінеси, ши-тцу, шелті, мальтійські болонки.
Лікування зубного каменю.
Проводиться виключно у ветклініці і полягає у безпосередньому видаленні зубного каменю та подальшому стримуванні його появи.
Є два способи видалення: механічний та ультразвуковий. Якщо захворювання запущено, то потрібні досить складні, тривалі та болючі маніпуляції, тому застосовується загальний наркоз.
Після того, як зубний камінь видалено, тварині можуть призначити дієту. Її тривалість, частота прийому їжі та раціон залежать від особливостей знятих твердих утворень і самої тварини. Ну і, звичайно, з метою виключення повторного розвитку захворювання, після того як зубний камінь видалений, не варто забувати про заходи запобігання.
У раціон вихованця необхідно включати тверду їжу. Це можуть бути спеціальні корми та жувальні кісточки. Їхня структура сприяє ефективному очищенню зубного нальоту. І, як наслідок, забезпечує профілактику утворення зубного каменю.
Мінімум 1 раз на 7 днів чистіть зуби тварині. Звичайну зубну пасту собакам та кішкам застосовувати не можна – існує ризик отруєння фтором. Для тварин розроблені спеціальні засоби для гігієни порожнини рота – зубні пасти та гелі, зубні щітки.
Якщо тварина доросла, раз на 6 місяців проводите санацію ротової порожнини. Робить це ветлікар. Якщо у вихованця є схильність до появи зубних відкладень, лікаря рекомендується відвідувати частіше – 3 рази на рік, а також частіше самостійно оглядати тварину вдома.