fbpx

Причини, профілактика та лікування сечокам’яної хвороби у котів

Сечокам’яна хвороба у кішок (уролітіаз)

Відноситься до найбільш поширених і небезпечних хронічних захворювань, йому схильні тварини будь-якої статі, віку та породи. Хвороба підступна і спочатку часто протікає безсимптомно, проте з часом уролітіаз переходить в гостру або хронічну форму, завдаючи кішці сильні страждання, і в результаті може призвести до загибелі домашнього улюбленця. Причини сечокам’яної хвороби у кішок Сечокам’яна хвороба у кішок виявляється в утворенні сечового каміння (конкрементів) у сечовому міхурі внаслідок неправильного обміну речовин.


Камені можуть відрізнятися за розміром, кількістю та складом (до складу можуть входити іони фосфату, магній, оксалат кальцію, сечокислий амоній або цистин). В результаті сечовипускання у тварини утруднене та викликає хворобливі відчуття. Без своєчасного лікування існує ймовірність повної закупорки сечовивідних каналів, що може призвести до сечового перитоніту та смерті вихованця.


Виділяють наступні причини сечокам’яної хвороби у котів:


Кліматичні фактори. У спеку тварина споживає більшу кількість рідини, що призводить до підвищеної концентрації сечі.
Геохімічні умови Низька якість питної води, вміст великої кількості вапняних солей, що спричиняє знижену кислотність.
Гіповітаміноз вітаміну А та В6.
Гормональні порушення, у тому числі спричинені неправильною роботою чи захворюваннями щитовидної залози, печінки, статевої системи.
Патології травлення, а також надмірна кількість білка у раціоні.
Уповільнення метаболізму після стерилізації або через нестачу вітамінів групи B.
Запальні захворювання сечостатевої системи внаслідок бактеріальних інфекцій чи переохолодження.
Надмірна вага та малорухливий спосіб життя.
Спадковість. Генетичні порушення функціонування ендокринної системи та, як результат, неправильний обмін фосфору та кальцію.


Крім перерахованих, слід згадати і такі причини сечокам’яної хвороби у кішок, як застосування деяких видів лікарських засобів та інші. Деякі вважають, що поява каміння у сечовій системі тварини може спровокувати рання стерилізація. Також відмічено, що схильність до захворювання залежить від породи (частіше виникає сечокам’яна хвороба у кішок породи мейн-кун, перських, сіамських та деяких інших), статі (коти хворіють значно частіше, а хвороба протікає важче, що пояснюється меншим діаметром та складною формою уретри ) та віку.

Симптоми та діагностика захворювання


Чим раніше господар виявить симптоми захворювання та звернеться до ветеринара, тим більше шансів, що лікування буде простим та ефективним, з мінімальною ймовірністю рецидивів. Дбайливий, стежить за здоров’ям вихованця, господар звертає увагу на найменші зміни у поведінці та самопочутті кішки. Приводом для походу до ветеринара можуть стати такі спостереження:


• Скорочуються періоди між походами кішки до туалету, при цьому кількість сечі зменшується.
• Сечівник займає більше часу, при цьому поза тварини відрізняється від звичної: спина напружена і вигнута, голова нахилена вниз, передні лапки розпрямлені, а задні піднесені вище звичайного положення.
Сечовипускання завдає кішці біль, про що свідчить нявкання або повизгування.
• Кішка набагато частіше і з великою старанністю вилизує геніталії.
• Змінюється колір та консистенція сечі. Наявність домішок крові надає їй рожевий відтінок.
• Навіть вихована, привчена до лотка кішка, може робити калюжі в недозволених місцях.
• При промацуванні живіт збільшений і напружений.
• Спостерігаються зміни в поведінці, тварина стає млявою, втрачає апетит або навпаки, виявляє зайву метушливість і занепокоєння, не розуміючи причини дискомфорту.
• Блювота та судоми свідчать про необхідність невідкладної медичної допомоги, оскільки основна причиною таких симптомів є інтоксикація організму внаслідок розривів судин сечового міхура та попадання сечі в кров.
Про ступінь тяжкості та занедбаності захворювання свідчать різні ознаки сечокам’яної хвороби у кішок та лікування підбирають лише після проведення діагностики у ветеринарній клініці. Діагностика включає:
• Біохімічний аналіз крові та сечі – виявляє зміни хімічного складу та наявність характерних для захворювання речовин.
• Рентгенологічне дослідження – дозволяє визначити кількість, розмір та розташування каменів.
• Ультразвукове дослідження – визначається міра зміни уражених органів.
• Аналіз складу каменю та визначення його типу.
Досить своєчасно виявити перші ознаки сечокам’яної хвороби у кішок та лікування, швидше за все, не вимагатиме хірургічного втручання.

Методи лікування


У жодному разі не слід намагатися самостійно ставити діагноз і проводити лікування «народними методами», ґрунтуючись на рекомендаціях доморощених «фахівців» – наслідки таких дій можуть бути найгіршими. В результаті невмілих маніпуляцій хвороба може загостритися і вимагатиме складнішого та дорогого лікування, а в гіршому випадку призведе до загибелі вихованця. Господарю досить детально описати ознаки сечокам’яної хвороби у кішок та лікування (після проведення діагностики) призначить ветеринар. Залежно від стадії захворювання застосовують один або кілька перерахованих методів:
Застосування медикаментів. Спираючись на результати аналізів, лікар призначає сечогінні або протизапальні засоби, антибіотики, препарати, що руйнують каміння (цистон, урадон), спазмолітики та інші.

Лікувальна дієта.

За допомогою спеціалізованих професійних кормів можна знизити вміст магнію та фосфору в сечі, а також стимулювати споживання тварин більшої кількості чистої води, що сприятиме зниженню її концентрації. Якщо раціон харчування кота складається з натуральних продуктів, необхідно повністю виключити молоко та молочні продукти, яєчний жовток та інші види їжі з високим вмістом кальцію. Захворілому вихованцю будуть корисні відварена телятина, яєчний білок, морква, капуста та деякі види риби. Це дозволить обмежити зростання існуючих каменів та запобігти утворенню нових. Варто пам’ятати, що видалити вже існуюче каміння за допомогою дієти не вдасться.


Використання катетера. Гумова трубка, введена в сечівник, здатна усунути закупорку і полегшити страждання домашнього улюбленця. Також через катетер виводяться пісок та дрібне каміння. Часто проводиться під загальною анестезією.


Уретростомія. У широкій частині уретри хірургічним способом формується стома між мошонкою та анальним отвором для видалення каміння. До стабілізації здоров’я кота заростання стоми не допускається.

Цистомія. Застосовується для видалення хірургічним шляхом великих або нерозчинних (оксалатів) каміння. У післяопераційний період слід дотримуватися прописаної лікарем дієти і виконувати необхідні процедури.

Профілактичні заходи


Знаючи основні причини сечокам’яної хвороби у кішок, варто вжити ряд профілактичних заходів, які допоможуть уникнути розвитку захворювання або появи рецидиву у тварини, яка пройшла лікування:
• Не допускайте переохолодження домашнього улюбленця.
• Забезпечити харчування спеціалізованими професійними кормами, що перешкоджають розвитку сечокам’яної хвороби або, проконсультувавшись з ветеринаром, підібрати збалансований раціон, що складається з натуральних продуктів.
• У мисці у кішки завжди має бути достатня кількість чистої води, що пройшла фільтрацію.
• Не перегодовувати тварину, не пригощати «смачниками» з власного столу та не допускати перевищення допустимої ваги. Слід стимулювати рухливість кота, приділяти більше уваги іграм.
• Регулярно відвідувати ветеринара, періодично робити аналіз сечі та УЗД нирок.
• Слідкувати за поведінкою та самопочуттям вихованця, при виявленні найменших відхилень негайно звернутися до ветеринара.
При своєчасному виявленому захворюванні, правильному лікуванні та профілактиці рецидивів домашній улюбленець швидко повертається до повноцінного, активного життя.

Поза при затруднительном мочеиспускании